У місті Києві 22 травня 1945 р. народився Юрій Рибчинський – український поет, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України, один із основоположників сучасної української естрадної пісні.
У восьмому класі попри захоплення живописом, спортом та театром зацікавився Юрій Рибчинський і літературною творчістю та написав свій перший вірш.
Після закінчення школи Юрій Рибчинський вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка, після закінчення якого в 1967 році служить в армії, де з композитором Ігорем Покладом опинилися в одному армійському ансамблі. Тоді й написали свою першу пісню «Очі на піску».
В 1971 р. на Буковині поет познайомився з Володимиром Івасюком. Вони обоє прагнули піднести українську естрадну пісню на якісно новий рівень. Разом вони написали дві пісні «Кленовий вогонь» та «У долі своя весна». Юрій Рибчинський присвятив Івасюку кілька віршів – «Минає день, минає ніч» (разом з Миколою Мозговим), «Скрипка грає» (з Ігорем Покладом).
У 70-ті роки практично щороку Юрій Рибчинський був лауреатом всесоюзного конкурсу «Пісня року».
В 1989 році разом із композитором Геннадієм Татарченком написав пісню «Віват, король !», яка була присвячена прощанню Олега Блохіна з футболом. яку виконала грузинська співачка Тамара Гвердцителі.
В 1991 році Юрій Рибчинський та Геннадій Татарченко реалізували грандіозний проект – створили першу українську рок-оперу «Біла ворона». Темою твору стала історія Жанни Д’Арк – французької національної героїні, яка очолила боротьбу французького народу у часи столітньої війни. Вперше в історії, під час цієї війни за національне визволення французів від англійського поневолення, із французької народності сформувалася нація. «Біла ворона» стала тоді справжнім мистецьким вибухом. Рок-опера мала значний вплив на слухачів, завдяки складній, мелодійній, емоційній музиці у поєднанні із потужними акцентами змісту. Кілька разів «Біла ворона» ставилася на українській сцені, пісні з рок-опери виконувалися відомими естрадними співаками в різних країнах.
У 2000 р. Юрія Рибчинського удостоєно звання Народного артиста України.
Пісні поета в різні часи виконували: Ніна Матвієнко, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Наталія Бучинська, Наталія Могилевська, Руслана Лижичко, Павло Зібров, Тамара Гвердцителі та інші.
З більшістю пісень поета, які стали популярними, пов’язана якась історія, емоційний стан, певний відрізок його життя. На його піснях «Дикi гуси», «Тече вода», «Кленовий вогонь», «Зелен клен», «Минає день», «Біла ворона», «Пілігрими», «Виват, король!» виросло не одне покоління слухачів.
Безперечно, добре запам’яталися поету перемога Софії Ротару з піснею «У долі своя весна» на міжнародному конкурсі в Сопоті.
З останніх робіт заслуговує на увагу драма поета «Едіт Піаф. Життя в кредит» за якою поставлено однойменний мюзикл.
У мюзиклі йдеться про «народження» видатної французької співачки – Едіт Піаф. Вистава являє собою метафоричну, музичну оповідь про початок її великої й трагічної долі.
На сцені глядачі стають свідками історії першого кохання і першого тріумфу великої французької співачки. Потрапляють в атмосферу французького шансону початку ХХ століття, відчувають неповторну магнетичну музику, заради якої Едіт Піаф зреклася усіх земних благ, і яка перетворила її на світову легенду.
Загалом у своїй драмі про Едіт Піаф, Юрій Рибчинський подає на розсуд глядача притчу про те, яким є трагічний і світлий шлях будь-якого таланту. Про те, що кожен крок до заповітної мрії – це війна не на життя, а з самою смертю.
Юрій Рибчинський ніколи не почувається самотнім, навіть тоді, коли залишається наодинці із самим собою, не ревнує, не заздрить… У коханні і продюсуванні завжди керується англійським принципом: «Якщо птах подобається тобі і ти хочеш знати, чи він твій, не закривай дверцята клітки. Полетить і не повернеться – це не твій птах, а повернеться – твій».
Поет працює з щораз молодшими композиторами-співавторами й виконавцями, а отже не відчуває, скільки йому насправді років. Мріє написати ще багато мюзиклів, рок-опер, пісень, поетичних книжок.
Юрій Рибчинський: «Якщо тобі Господь дав якийсь талант — значить, ти вибраний. І якщо ти розпорядишся цим Божим даром заради грошей, квартири, влади, то кара буде серйозною. Мені хотілось би навіть в день своєї смерті написати якийсь твір, а не вмерти міністром чи президентом. Я не для того живу!».
Олександр Молибога, спеціально для видання bilahata.net
ДЕЯКІ ПІСНІ ЮРІЯ РИБЧИНСЬКОГО:
ДИКІ ГУСИ
Ой, летіли дикі гуси,
Ой, летіли у неділю дощову.
Впало пір’я на подвір’я,
Закотилось, як повір’я, у траву.
Ой, летіли дикі гуси,
Ой, летіли дикі гуси через ліс.
Не кажи своїй подрузі,
Хто тобі корали зоряні приніс.
Приспів:
Як постука нічка темна
У віконце знов,
Не питай мене даремно
Про мою любов.
Ой, летіли в день осінній
Дикі гуси до самотньої верби.
Там де двоє, там – весілля,
А де троє – перші ягоди журби.
Ой, летіли до світання
Дикі гуси через марево ночей,
Бережи своє кохання
Ти, дівчино, від корисливих очей.
Ой, летіли понад вечір
Дикі гуси через ліс і зелен гай,
Ти відкрий подрузі двері,
Але серце їй своє не відкривай.
Приспів.
Ой, летіли дикі гуси,
Ой, летіли у неділю дощову.
Впало пір’я на подвір’я,
Закотилось, як повір’я, у траву.
МИНАЄ ДЕНЬ, МИНАЄ НІЧ
Минає день, минає ніч.
Хвилини котяться, як хвилі голубі.
Не в тому річ, не в тому річ,
Що я сказав “люблю” лише одній тобі.
Не в тім печаль, не в тім печаль,
Що цілий всесвіт був тоді в твоїх очах.
Безмежний всесвіт був тоді в твоїх очах,
Але не в тім моя печаль.
Приспів:
Біда не в тім, що свище вітер лютий,
Що січень на вікні малює мертві квіти.
Біда не в тім, що ти мене не любиш,
Біда, що я тебе не можу розлюбити.
Минає день, минає ніч,
Не зупинити нам з тобою часу плин.
Не в тому річ, не в тому річ,
Що після зустрічі розлука б’є у дзвін.
Не в тім печаль, не в тім печаль,
Що, наче постріл, пролунало те «прощай».
Як зради постріл, пролунало те «прощай»,
Але не в тім моя печаль.
Приспів.
ВІВАТ, КОРОЛЬ !
«Жизнь – театр», — Шекспир сказал,
«И все мы в нем актеры».
Ты игрой сердца пронзал,
Рождал восторг и споры.
За то, что ты с душой играл,
Народ тебя короновал.
И даже враг твердил порой,
Скрывая страх, что ты — король,
Что ты — король!
Виват, король, виват! Виват, король!
Покоя ты не знал.
Без пушек , без солдат своей игрой
Ты страны покорял.
Меня же покорил, что верным был,
Что был самим собой,
И не была игрой , пустой игрой
Твоя любовь.
Виват, король, виват! Виват, король!
Виват, король, виват! Виват, король!
Ты был, ты был самим собой!
Виват, король, виват! Виват, король!
Виват, король, виват! Виват, король!
Виват, виват, моя любовь!
Лишь со мной одной деля
Все горести и беды,
Ты другим дарил всегда
Золото победы.
Ты так играл, ты был артист,
И вот настал твой бенефис!
Ты так играл, ты был король,
И вот теперь вакантна роль!
Вакантна роль!
Прощай, король, прощай! Прощай, король!
Тебе поют кругом.
Как жаль: не вечен май, не вечен гром,
Аплодисментов гром.
Печаль в глазах, печаль,
А в сердце боль,
И каждый грустным стал.
Прощай, король, прощай! Сегодня твой
Последний бал!
Прощай, король, прощай! Прощай, король!
Прощай, король, прощай! Прощай, король!
Сейчас прощаешься с игрой!
Прощай, король, прощай! Прощай, король!
Прощай, король, прощай! Прощай, король!
Теперь, теперь ты — только мой!
Прощай, король, прощай! Прощай, король!
Прощай, король, прощай! Прощай, король!
Не плач, мой милый, не горюй!
Прощай, король, прощай! Прощай, король!
Прощай, король, прощай! Прощай, король!
Лишь я «Прощай!» не говорю!
ЧАРІВНА СКРИПКА
Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.
Покохала, зачарована струною,
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.
Йшла до нього, наче місячна царівна,
Йшла до нього, як до березня весна.
І не знала, що та музика чарівна
Не для мене, а для іншої луна.
Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.
ВЕРБА
Біля млина калина, біля ставу верба,
Біля тину дівчина, біля серця журба.
А калина чарівна і в ночі не засне,
А дівчина – царівна, що чекає мене.
Приспів:
А верба над грай-водою.
Наша пісня, наша доля,
Хай завжди мене верба
Та й до дому поверта.
Хай завжди мене верба
Та й до дому поверта.
Розквітає калина, зеленіє верба,
Моя пісня хай лине і зникає журба,
Знов калина чарує мої сонячні дні,
Знов дівчина дарує своє серце мені.
Приспів.
ЗЕЛЕН КЛЕН
На горі той зелен клен зелен клен
Не мов чаклун він мені
Дарує чари кожен день
І бере той зелен клен у полон
Немов чаклун у ночі
Дівочий сон
Ворожило сонце у гаях
І тепер тополя я твоя
На горі трава зелена, я тополя біля клена
Наречена зоряна його
Батьку мій даремно ти не гукай
Така вже доля моя
Забула я своє ім'я
Йдуть дощі то зелен клен на сватів
Я вірю їх рушником
Зустрінеш ти
Я дарую літу білий сніг
Бо тепер тополя я повік
Полонивши сни дівочі нам любов чарує очі
Та чомусь у серце попада.
